РЕМОНТ, СТРОЙКА, ДИЗАЙН - RSD

У підвалі приватного будинку можна зробити майстерню, сауну, спортивну залу або господарське сховище, тому підвал за наявності фінансових можливостей рекомендується будувати. З підвалу можна зробити і житлову кімнату, а просторий підвал перетворить двоповерховий будинок на триповерховий котедж. Тип підвалу вибирається, виходячи з існуючого рівня ґрунтових вод та необхідного ступеня утеплення підвального приміщення.

Котлован та фундамент для підвалу

Приватне будівництво – це економія у всьому, тому розміри підвалу необхідно співвідносити із проектом всього будинку. Підвал не слід заглиблювати повністю - достатньо зробити котлован глибиною 2,0-2,2 метра, і у верхній частині стін можна буде обладнати оглядові вікна або додаткову вентиляцію.

Риття котловану для підвалу приватного будинку без спецтехніки може тривати кілька днів або тижнів, і ґрунт на стінках траншеї може облазити від дощу. Тому стінки котловану робляться з невеликим ухилом, на дні траншеї потрібно викопати неглибокі похилі канавки, а в найнижчій точці підвалу викопати напрямок, до якого потраплятимуть дощові стоки.

Далі основу котловану потрібно засипати гравієм, галькою або дрібнофракційним щебенем, шаром завтовшки 10-15 см. Зверху насипати шар піску такої ж товщини, і утрамбувати цю подушку, зволожуючи шари піску та щебеню. На піщану подушка стелиться кілька слів рулонного ізолятора - руберойда, рубемаста, і т.д. Стики між рулонами заливаються бітумом чи гудроном. Монтується опалубка заввишки 20-30 см під заливання бетонної підлоги.

Якщо підвал буде обігріватися, то на шар гідроізоляції укладається теплоізоляційний матеріал, найкраще екструдований плитний пінополістирол. Для підвального приміщення, що не опалюється, утеплювач не потрібен.

Наступний етап – монтаж двошарового арматурного каркасу з осередками 15-25 см. Якщо стіни підвалу будуть заливатись бетонним розчином, то верхні кінці арматури потрібно загнути вгору для майбутнього зв'язування арматурного каркасу стін будинку та підвалу.

Заливається підлога підвалу шаром бетону товщиною 20-30 см. Затвердіння бетону триває 28 діб, після чого можна викладати цегляні або блокові стіни. Якщо стіни підвалу будуть заливатись бетоном, то заливку опалубки можна розпочинати раніше – через 7-10 днів.

Пінобетон або цегла (не силікатна, а червона) для стін підвалу можна використовувати, якщо рівень підземних вод розташований нижче рівня підлоги. В іншому випадку стіни рекомендується виливати з бетону. Після зведення стін їхня зовнішня сторона захищається шаром гідроізоляції.

Гідроізоляція та утеплення підвалу

Ізолювати стіни та підлогу підвалу від впливу вологи можна за допомогою мастики (бітум, гудрон, фабричні розчини типу ТіМ 13) або рулонних матеріалів.

Через 48-72 години можна утеплювати стіни підвалу плитним екструдованим пінополістиролом. Звичайний пінопласт застосовувати не можна, тому що при поглинанні вологи він втрачатиме свої теплоізоляційні властивості.

Гідроізоляційні матеріали приклеюються на бітумну мастику. У верхній частині стінок утеплювач фіксується дюбелями "швидкий монтаж".

Після утеплення підвалу робиться зворотне засипання ґрунту. При заповненні проміжку між стінами та котлованом ґрунт необхідно через кожні 30 см зволожувати та утрамбовувати.

Для захисту підвалу від дощу та снігу облаштовується бетонна відмостка навколо будинку з шаром утеплювача знизу.

Вентиляція підвалу

Напівпідвальні та підвальні приміщення необхідно обладнати природною або примусовою системою вентиляції. Підвищена вологість, яка у підвалі присутня постійно, не залишає вибору, тому захищати стіни будинку від вологи необхідно для запобігання появі плісняви та мікротріщин.

Природна вентиляція виготовляється з двох труб - витяжної та припливної. У системі примусової вентиляції вузлів більше, включаючи вентилятори, двигуни, засувки та комутатори.

Труба припливної вентиляції встановлюється з одного боку підвалу, витяжна – на протилежному. Нижній кінець припливної труби кріпиться на 20-30 см вище за основу підвалу, верхня частина виводиться назовні. Така конструкція забезпечує постійний приплив свіжого повітря до підвалу, витісняючи теплі потоки повітря у витяжну трубу.

Нижній кінець витяжної труби кріпиться на відстані 20-30 см від стелі підвалу, верхній кінець повинен виводитися назовні, щоб тепле повітря з підвального приміщення прямувало вгору. Така постійна циркуляція повітряних мас забезпечує рятування від конденсату на стінах і стелі підвалу.